Аби підтримувати дієвість європейського проекту, Президент Європейської Комісії Жан-Клод Юнкер у доповіді про стан справ у ЄС від 14 вересня 2016 року презентував позитивний порядок денний для Європи, котра забезпечує громадянам захист, створює можливості та дбає про оборону. Цей курс схвалений Європарламентом і лідерами 27 країн ЄС на саміті, що відбувся 16 вересня 2016 року в Братиславі.

Продовженням роботи над позитивним порядком денним стала «Біла книга» щодо майбутнього ЄС, яку представила Європейська Комісія в березні 2017 року. В ній запропоновано п’ять сценаріїв майбутнього розвитку Євросоюзу на період до 2025 року. Після розробки «Білої книги» Єврокомісія сприяла проведенню політичних дискусій, представивши серію аналітичних доповідей стосовно різних варіантів розвитку політики ЄС за певними напрямами – соціальний вимір Європи; використання переваг глобалізації; поглиблення валютно-економічного союзу; майбутнє європейської оборони; майбутнє фінансів ЄС.

25 березня 2017 року лідери 27 країн ЄС зібралися разом з нагоди 60-річчя з дня підписання Римських договорів, згідно з якими був утворений попередник сучасного ЄС – Європейське економічне співтовариство. У Римській декларації, ухваленій наприкінці святкувань, лідери та очільники урядів 27 держав-членів визначили спільне бачення розвитку ЄС на майбутні роки, домовившись «зробити Європейський Союз сильнішим і стабільнішим через зміцнення солідарності та єдності».

Сьогодні є вікно можливостей для ширшого реформування Європейського Союзу. З метою координації процесу реформ і заохочення дискусій Президент Європейської Комісії Жан-Клод Юнкер у Доповіді про стан справ у ЄС від 13 вересня 2017 року запропонував дорожню карту задля солідарнішого, міцнішого та демократичнішого Євросоюзу. Обговорення майбутнього Європи передбачатиме дебати в парламентах, містах і регіонах, заключним акордом яких має стати зустріч Європейської Ради в м. Сібіу, Румунія, навесні 2019 року

Кожен крок Євросоюзу ґрунтується на договорах, котрі добровільно і демократично ухвалили всі країни ЄС. Ці договори визначають цілі Європейського Союзу та встановлюють правила функціонування інституцій ЄС і порядок ухвалення рішень та регулюють взаємини між ЄС і державами, що його утворюють. В окремих випадках не всі держави-члени беруть участь у тій чи іншій сфері політики ЄС. Наприклад, євро – єдина валюта ЄС, однак станом на 2018 рік єврозона охоплює лише 19 держав-членів, оскільки дві країни вирішили не запроваджувати євро, а решта ще не відповідають критеріям приєднання до єврозони. Двадцять дві держави ЄС є країнами Шенгенської зони, тобто зони безвізового режиму, а шість країн-членів зберігають на кордонах власний контроль

Зазвичай Європейська Комісія пропонує нові закони, а Європейський Парламент і Рада (яку ще називають Радою Європейського Союзу) їх ухвалюють. Закони, які вони прийняли, впроваджують держави-члени ЄС та відповідна(-і) інституція(-ї) ЄС. У третьому розділі цього видання детально пояснюється, як саме ЄС ухвалює рішення та їх впроваджує. Європейський Союз має чимало досягнень. Наприклад, він створив єдиний ринок, який функціонує на засадах «чотирьох свобод» – вільного переміщення людей, товарів, послуг і капіталу між усіма країнами ЄС. Єдиний ринок означає, що понад 500 млн громадян ЄС можуть вільно пересуватися та проживати на території Євросоюзу там, де забажають. ЄС створив єдину валюту – євро, яка на сьогодні є провідною світовою валютою, що ще більше підвищує ефективність єдиного ринку. ЄС також розробив Хартію основних прав Європейського Союзу, яка захищає певні політичні, соціальні й економічні права громадян і мешканців ЄС. Окрім того, Євросоюз відіграє провідну роль у сфері захисту довкілля та боротьби зі змінами клімату. І це лише деякі зі здобутків Євросоюзу.

У складі ЄС налічується 28 держав-членів, які належать до Союзу, та їхніх громадян. Єдина особливість ЄС полягає в тому, що, хоча всі держави-члени залишаються суверенними і незалежними державами, вони вирішили об’єднати частину свого «суверенітету» в районах, де має сенс працювати разом.

На практиці це означає, що держави-члени делегують свої повноваження щодо прийняття рішень спільним інституціям, які вони створили, щоб рішення з конкретних питань, що становлять спільний інтерес, могли бути прийняті демократично на рівні ЄС.

Органи, які мають право приймати рішень на рівні ЄС, зокрема  це:

• Європейський парламент, який представляє громадян ЄС і безпосередньо обирається ними;
• Європейська Рада, що складається з глав держав або урядів держав-членів ЄС;
• Рада Європейського Союзу, яка представляє уряди держав-членів ЄС;
• Європейська Комісія, яка представляє інтереси ЄС в цілому.